Є така, тут про неї докладніше: https://www.facebook.com/groups/lviv.pol.alt/permalink/1087887211258402/
І ми з паном Любомиром Пелехом, що опікується допомогою тій книгарні, обговорювали питання про те, щоб з одного боку допомогти у вирішенні тих посталих проблем, а з іншого долучитись і до поширення твору Митрополита. Нам здається, що то пов'язані проміж себе речі. То з якого боку заходити, з чого починати?
Зауважте, що таке саме питання стосовно практичної участі у цьому проекті постане і перед жіночою Лігою, університетом чи й районною бібліотекою. Питання організаційне. То маємо запропонувати якусь концепцію? Достатньо загальну, таку, що могла б годитись для різних випадків. Але й цілком конкретну, щоб її можна було використати практично: взяти за основу, щось дописати чи навпаки викреслити - і зробити по писаному.
Оце і спробуємо зробити на прикладі патріотичної книгарні. Вона в нас тепер одержить статус пілотної. Мабуть не треба казати, що маємо справу з начерком, як у кого є зауваження і пропозиції, то ми будемо дуже вдячні.
1. Відповідальний
Зрозуміло, починати треба з кадрового питання: хто береться за справу? З точки зору подальшого тексту, ця людина має відкинути з нього всі загальні міркування і сформувати остаточний текст концепції (програми, обґрунтування, резюме) свого (свого! саме так) проекту. За реалізацію якого вона береться. Ми ж беремо на себе обов'язок її підтримати як зможемо.
Цю людину можна назвати координатором, модератором, лідером або ще якось і це буде вірно у кожному конкретному варіанті, у кожній конкретній ситуації. Але відповідальність залишиться на ньому незалежно від назви, тому ми будемо казати саме про відповідального.
"Відповідальний за країну" - пам'ятаєте, хто чув, такий монолог Жванецького?
2. Хто
Цільова аудиторія? Чи плановані учасники, члени спільноти, неформальної, але з чітко сформульованою метою (а може приблизно?). З якоюсь градацією тієї аудиторії, мовляв, читач звичайний, що просто читає, читач-активіст - цей не просто читає, а й сповіщає спільноту про факт чи то читання (ось сьогодні почав) чи вже й завершення. І, нарешті, читач-автор - він прочитав, обдумав і каже...
Зрозуміло, кожна категорія для нас важлива. Перша, що мовчки читає, вона, може і не така показна чи ефектна, але ж ми не можемо її ігнорувати. Скоріше за все вона буде чисельно найбільша. Ну дійсно, людина почула (раніше не знала) про такий от твір, пішла на посилання, прочитала - чого вона має про це дзвонити? Так, людина скромна, показник активності чи масовості проекту вона не підвищила, але ж головна мета досягнута? Не забуваймо про мовчунів - вони є сила.
Читач-активіст робить маленьку, але дуже важливу справу: він подає особистий (!) приклад, його ж знають особисто інші люди. Так, так, саме такі, що взагалі мало, дуже мало або й зовсім не читають. Хто може їх долучити до читання? Тільки особисті знайомі. Чи може знаменитості, так звані селебріті? Не знаю, вплив цієї категорії може бути дуже різним, але читача-активіста, особисто знайому поважну особу він не замінить.
Ну, автор - то взагалі мотор чи основа, золотий фонд, кістяк, головна надія. То свідомий і відповідальний громадянин, що готовий витратити свій час, наразитись на якісь зауваження опонентів (не дуже приємні), підозри в тому, що він... Ну і так далі. Авторів треба викохувати й плекати - спитайте у редакторів ЗМІ.
3. Що
На перший погляд цілком зрозуміло, що мають робити учасники: читати (це обов'язково), а може й писати чи ще щось робити. Це вже факультативно. Брати участь в дискусіях? Роздавати друковані запрошення? Приходити на якісь збори - регулярні чи разові (початкове, завершальне) зібрання? Відповідальний визначить у своїй схемі, але про це далі.
Оце "що" - це мета? Ні, це конкретна справа. Ми не можемо визначити, що стане з людиною, що стане набутком і цілої нашої країни через те читання. Але ми впевнені в тому, що то на користь, то треба робити - як для окремих людей, так і для цілої країни. А мета... Потім, як ми зробимо, філософи нам пояснять. А як не зробимо, то й пояснень не треба.
4. Де
Перший поділ вже нам відомий: в реалі чи віртуалі, а от подальші варіанти... має обрати відповідальний. Власне, не обрати, а сконструювати схему чи соціальну технологію. І не обов'язково то буде щось одне, навпаки, сумістити якусь підготовчу роботу в віртуалі з подальшими заходами в реалі - це ж вищий клас, правда? Тому що можна очікувати найбільшої ефективності. Вона в нас вимірюється дуже конкретно: кількість громадян, що прочитали політичний заповіт митрополита Андрея Шептицького "Як будувати рідну хату".
4.1 Реал
Це в аудиторії, на вулиці, в якомусь приміщенні - бібліотеки чи й книгарні, є такий досвід (натисли на "книгарню"?). А може в кафе, центрі дозвілля чи торговельно-відпочивальному. Безмежна купа варіантів, вони, можна сподіватись, цілком зрозумілі для всіх, а надто для відповідального.
4.2 Віртуал
Тут теж багато варіантів: Фейсбук-групи і сайти, Ютюб, різні спеціальні платформи для спілкування телефонного чи відео - так само як і в реалі, тут велика або й величезна кількість можливостей. Вони, звісно, широкому загалу менш зрозумілі, менш звичні, але тут відповідальний може сподіватись на нашу найтіснішу і найконкретнішу підтримку: в кожному конкретному випадку, знаючи вже цільову аудиторію, можливості роботи в реалі, інші важливі для справи обставини, разом зробимо схему абсолютно адекватну, релевантну потребам цієї спільноти. Підкреслимо: жодної фахової підготовки з питань ІТ не треба. Ну як ви вже це читаєте, то більше і не треба.
А ви про себе у якості відповідального і не подумали? А чого? Дивіться, я приготував сайт-шаблон: як тільки хтось скаже "я берусь", підставимо туди потрібні фрагменти тексту і справа пішла. Наважуйтесь.
5. Коли
Тут не просто, а дуже просто. В реалі - регулярно чи разово на якусь там дату, може урочисту. А в віртуалі - гей-гей - завжди і всюди без жодних обмежень в просторі і часі.
6. Ресурси
Так, обладнання, приміщення, гроші на ті сайти, на навчання, на комунікацію, маркетинг, стратегування й аналітичне забезпечення. А це ж проект, що націлений, ви тільки вдумайтесь, на кожного українця, тотальний, це ж скільки грошей треба! Ні, міністр фінансів чи пан Сорос можуть не здригатись - гроші не потрібні. Власне, якісь гроші може й будуть потрібні у конкретних ситуаціях, але це точно скаже відповідальний. Поки що маємо чітко зазначити, що головний ресурс - то вільний час пересічного учасника проекту, що кожен з нас готовий віддати цій справі. Чи не готовий. Тут і лежить головне питання щодо успіху. А решта - діло техніки.
І ми з паном Любомиром Пелехом, що опікується допомогою тій книгарні, обговорювали питання про те, щоб з одного боку допомогти у вирішенні тих посталих проблем, а з іншого долучитись і до поширення твору Митрополита. Нам здається, що то пов'язані проміж себе речі. То з якого боку заходити, з чого починати?
Зауважте, що таке саме питання стосовно практичної участі у цьому проекті постане і перед жіночою Лігою, університетом чи й районною бібліотекою. Питання організаційне. То маємо запропонувати якусь концепцію? Достатньо загальну, таку, що могла б годитись для різних випадків. Але й цілком конкретну, щоб її можна було використати практично: взяти за основу, щось дописати чи навпаки викреслити - і зробити по писаному.
Оце і спробуємо зробити на прикладі патріотичної книгарні. Вона в нас тепер одержить статус пілотної. Мабуть не треба казати, що маємо справу з начерком, як у кого є зауваження і пропозиції, то ми будемо дуже вдячні.
1. Відповідальний
Зрозуміло, починати треба з кадрового питання: хто береться за справу? З точки зору подальшого тексту, ця людина має відкинути з нього всі загальні міркування і сформувати остаточний текст концепції (програми, обґрунтування, резюме) свого (свого! саме так) проекту. За реалізацію якого вона береться. Ми ж беремо на себе обов'язок її підтримати як зможемо.
Цю людину можна назвати координатором, модератором, лідером або ще якось і це буде вірно у кожному конкретному варіанті, у кожній конкретній ситуації. Але відповідальність залишиться на ньому незалежно від назви, тому ми будемо казати саме про відповідального.
"Відповідальний за країну" - пам'ятаєте, хто чув, такий монолог Жванецького?
2. Хто
Цільова аудиторія? Чи плановані учасники, члени спільноти, неформальної, але з чітко сформульованою метою (а може приблизно?). З якоюсь градацією тієї аудиторії, мовляв, читач звичайний, що просто читає, читач-активіст - цей не просто читає, а й сповіщає спільноту про факт чи то читання (ось сьогодні почав) чи вже й завершення. І, нарешті, читач-автор - він прочитав, обдумав і каже...
Зрозуміло, кожна категорія для нас важлива. Перша, що мовчки читає, вона, може і не така показна чи ефектна, але ж ми не можемо її ігнорувати. Скоріше за все вона буде чисельно найбільша. Ну дійсно, людина почула (раніше не знала) про такий от твір, пішла на посилання, прочитала - чого вона має про це дзвонити? Так, людина скромна, показник активності чи масовості проекту вона не підвищила, але ж головна мета досягнута? Не забуваймо про мовчунів - вони є сила.
Читач-активіст робить маленьку, але дуже важливу справу: він подає особистий (!) приклад, його ж знають особисто інші люди. Так, так, саме такі, що взагалі мало, дуже мало або й зовсім не читають. Хто може їх долучити до читання? Тільки особисті знайомі. Чи може знаменитості, так звані селебріті? Не знаю, вплив цієї категорії може бути дуже різним, але читача-активіста, особисто знайому поважну особу він не замінить.
Ну, автор - то взагалі мотор чи основа, золотий фонд, кістяк, головна надія. То свідомий і відповідальний громадянин, що готовий витратити свій час, наразитись на якісь зауваження опонентів (не дуже приємні), підозри в тому, що він... Ну і так далі. Авторів треба викохувати й плекати - спитайте у редакторів ЗМІ.
3. Що
На перший погляд цілком зрозуміло, що мають робити учасники: читати (це обов'язково), а може й писати чи ще щось робити. Це вже факультативно. Брати участь в дискусіях? Роздавати друковані запрошення? Приходити на якісь збори - регулярні чи разові (початкове, завершальне) зібрання? Відповідальний визначить у своїй схемі, але про це далі.
Оце "що" - це мета? Ні, це конкретна справа. Ми не можемо визначити, що стане з людиною, що стане набутком і цілої нашої країни через те читання. Але ми впевнені в тому, що то на користь, то треба робити - як для окремих людей, так і для цілої країни. А мета... Потім, як ми зробимо, філософи нам пояснять. А як не зробимо, то й пояснень не треба.
4. Де
Перший поділ вже нам відомий: в реалі чи віртуалі, а от подальші варіанти... має обрати відповідальний. Власне, не обрати, а сконструювати схему чи соціальну технологію. І не обов'язково то буде щось одне, навпаки, сумістити якусь підготовчу роботу в віртуалі з подальшими заходами в реалі - це ж вищий клас, правда? Тому що можна очікувати найбільшої ефективності. Вона в нас вимірюється дуже конкретно: кількість громадян, що прочитали політичний заповіт митрополита Андрея Шептицького "Як будувати рідну хату".
4.1 Реал
Це в аудиторії, на вулиці, в якомусь приміщенні - бібліотеки чи й книгарні, є такий досвід (натисли на "книгарню"?). А може в кафе, центрі дозвілля чи торговельно-відпочивальному. Безмежна купа варіантів, вони, можна сподіватись, цілком зрозумілі для всіх, а надто для відповідального.
4.2 Віртуал
Тут теж багато варіантів: Фейсбук-групи і сайти, Ютюб, різні спеціальні платформи для спілкування телефонного чи відео - так само як і в реалі, тут велика або й величезна кількість можливостей. Вони, звісно, широкому загалу менш зрозумілі, менш звичні, але тут відповідальний може сподіватись на нашу найтіснішу і найконкретнішу підтримку: в кожному конкретному випадку, знаючи вже цільову аудиторію, можливості роботи в реалі, інші важливі для справи обставини, разом зробимо схему абсолютно адекватну, релевантну потребам цієї спільноти. Підкреслимо: жодної фахової підготовки з питань ІТ не треба. Ну як ви вже це читаєте, то більше і не треба.
А ви про себе у якості відповідального і не подумали? А чого? Дивіться, я приготував сайт-шаблон: як тільки хтось скаже "я берусь", підставимо туди потрібні фрагменти тексту і справа пішла. Наважуйтесь.
5. Коли
Тут не просто, а дуже просто. В реалі - регулярно чи разово на якусь там дату, може урочисту. А в віртуалі - гей-гей - завжди і всюди без жодних обмежень в просторі і часі.
6. Ресурси
Так, обладнання, приміщення, гроші на ті сайти, на навчання, на комунікацію, маркетинг, стратегування й аналітичне забезпечення. А це ж проект, що націлений, ви тільки вдумайтесь, на кожного українця, тотальний, це ж скільки грошей треба! Ні, міністр фінансів чи пан Сорос можуть не здригатись - гроші не потрібні. Власне, якісь гроші може й будуть потрібні у конкретних ситуаціях, але це точно скаже відповідальний. Поки що маємо чітко зазначити, що головний ресурс - то вільний час пересічного учасника проекту, що кожен з нас готовий віддати цій справі. Чи не готовий. Тут і лежить головне питання щодо успіху. А решта - діло техніки.
Ну з тою книгарнею справа не пішла, але план дій залишився. Будемо сподіватись, що він комусь стане в нагоді. Ну може не книгарні, а може не патріотичній, але більш таки конкретній в своїх діях.
ВідповістиВидалити