Антиукраїнець

Йдеться про книжку, що її написав поважний автор - Олександр Савченко.

Ми її згадали в розмові з колегою і я пообіцяв, як можна там побачити, прочитати.

А поки що взявся дізнатись, що про неї думають фахівці. Хоча префікс "анти" нагадує мені про антикомунізм і антирадянську агітацію чи діяльність. Словом, часи холодної війни. Новітній атниглобалізм, скажу чесно, просто не викликає інтересу, бо виглядає геть штучним, позбавленим змісту.

Але тут в нас згаданий антиукраїнец... Чогось нічого не чув про античеха чи антирумуна (звісно, не антисеміта). Ну це перші враження, а ми ж маємо братись за роботу. То не гаймо часу.

Стривайте, а до чого тут Андрей Шептицький? Так це ж, можна зрозуміти, рекомендації Олександра Савченка стосовно того, як будувати рідну хату. Або, мабуть скоріше, захищати від антиукраїнців. Порівняємо з поглядом на цю справу Митрополита.

1. Що кажуть критики

От перелік того, що знайшов про книжку: Газета.уа, Руслан Абсурдов ФБ, Костянтин Дикань ФБ, Ігор Бондар-Терещенко ФБ1 і ФБ2.

Прочитав з інтересом, не думаю, що варто обговорювати кожну окрему рецензію чи повідомлення. Краще, звісно, запросити всіх, хто книжку читав, про неї писав до продовження розмови. Але тепер вже під омофором, як можна так сказати, Митрополита чи з оглядом на його ставлення і його поради щодо тої нашої рідної хати.

Не можу не процитувати:

Якщо християнські різні Церкви в Україні мають сповнити завдання: дати українському народові єдність, – мусять позбутися того духа розколу і ненависті, який спричиняє те, що українець українцеві – ворог. Усі, скільки нас є, мусимо зробити все, що можемо, щоб помиритися і в собі самих побороти дух розколу і ворожнечі проти братів.

2. Олександр Савченко в додатках

Власне, хоч це можна вважати додатками до книжки, але це статті про головне, як здається, в тій книжці - про ідеологію Тут перша частина, а тут друга (тут вже є часткова відповідь). І ще дотичний текст, а тут ще Про лідерство від Анатолія Якименка ? і Ще раз про лідерство, тепер вже від Наталі Безмен.  І нарешті про Цивілізацію (і націю) від Сергія Дацюка, що відповідав тим згаданим раніше авторам. Забагато? Але така логіка тих текстів, хоч про деякі супутні термінологічні питання треба сказати окремо.

Отже, всі ті тексти пов'язані між собою. Відтак і розглядати треба всі разом? Я принаймні вважав за потрібне всіх згаданих авторів запросити до продовження цієї розмови, хоч і дещо в іншому, не філософському аспекті. Мене більше цікавить площина організаційна, практична. Бо хочеться приземлення чи конкретизація думок авторів у якості керівництва до дії пересічному українцю, який над тими проблемами замислюється і, природно, задає собі саме це питання передовсім: що ж йому робити? Виходячи з філософського бачення кожного з авторів.

3. Власні враження

Але в очікуванні продовження розмови, не можна ж не сказати і про це.

А. Пан Олександр як був романтичним націоналістом у 91, так і залишивсь. Відрядження у Гарвард не просунуло його ані до лібералізму, чого можна було б очікувати від сучасного банкіра, ані до християнської демократії, що є, мабуть, ближчою до традицій українства. Втім, те, що пан Олександр є націоналіст (і який саме), потребує його особистого підтвердження. Не завжди такий крок можна побачити в наших публічних осіб.

Б. Як можна з життєвим і професійним досвідом пана Олександра не помітити разючої різниці між справжніми, стабільними, відповідальними партіями Британії чи Німеччини і нашим політичним серпентарієм? Як можна не побачити роль партій як інституту? І звести все до примітивного етнічного націоналізму: оці погані, маю перелік - видаляймо їх з нашого суспільного життя, тавруймо ганебним прізвиськом "анти" і буде нам щастя.

В. У згаданому вже раніше тексті я пропоную, а тепер вже тут повторюю: чудово було б аби пан Олександр як економіст додався до якоїсь націоналістичної партії чи організації (може Центру Донцова?) і написав просто економічну програму для України. Замість нової версії цілого націоналізму як доктрини та викриття антиукраїнців як головних винуватців нашої кризи. Як на мене, то саме це було б в дусі того, про що каже Митрополит: будувати, а не чубитись.

---

Поки що (30.04.19) 106 перегляди цього тексту і контакт з деякими учасниками, в тому числі паном Олександром. Втім, поки що не більше.

Аж ось життя подає сигнал:

Тут треба пояснити. Отой, що праворуч, білий, м'яча навісив на воротарську, а той, що ліворуч, чорний - він головою його у ворота і спрямував. Аугсбург вже веде у матчі з Леверкузеном 1:0, а на табло ще не встигли змінити. Так хлопці святкують, ручкаються, а потім ще трохи танцюють - вже не знаю, что то німецькі танці, чи, може, африканнські - хто б розрізнив.

Дививсь я на це і згадав пана Олександра з його "антиукраїнцем". І ще як там у Шевченка на сучасний лад: "обнімітеся бандерівці з ватою..."